«Для чого людям знати історію свого міста, регіону, держави?» - це питання задається в наш час досить часто. Хоча воно, на мій погляд, рівнозначе з таким, як: «А чи варто вчитися на чужих помилках, коли можна набивати власні шишки?»

У сучасному світі, в умовах постійного науково-технічного прогресу ми забуваємо про минуле, втрачаємо традиції предків, втрачаємо з ними духовний та історичний зв'язок. Знання, отримані в минулому, необхідні для створення майбутнього, вони є своєрідною історичною основою духовної культури суспільства.

Поспілкувавшись із директором дніпровського видавництва «Ліра», я з'ясувала, що останнім часом все більш популярною стає література не дитяча, не художня і навіть не поезія. Все більшим попитом почала користуватися література історична. Історією свого рідного краю зацікавилася й молодь.

Ось список видань, про які запитують найчастіше:

«Могилів наш козацький» (авторка - Леся Степовичка).

Леся - поетеса, прозаїкиня, есеїстка, перекладачка. Авторка 18 книг поезії та прози. Лауреатка багатьох обласних, всеукраїнських та двох міжнародних літературних премій. Автор проекту, голова редакційної колегії та упорядник книги нарисів та есеїв «Слово про літературу та письменників Придніпров'я».

Могилів - одне з найстаріших та наймальовничіших сіл нашого краю, «неначе писанка, село», - як писав Тарас Шевченко. Ще 300 років тому там було козацьке поселення. Відтак і свою нову книгу відома письменниця Леся Степовичка назвала «Могилів наш козацький».

Перша презентація книги відбулася у самому Могилеві, у День села, 22 серпня, напередодні Дня Незалежності України. Вихід цієї книги теж став помітною подією і для мешканців села, і для всіх, хто досліджує та любить рідний край.

У цьому солідному виданні, здійсненому насамперед на народні кошти, постає живий, своєрідний літопис села, відомості про його історичне минуле, старовинні рідкісні та сучасні світлини, зворушливі спогади-розповіді односельців, долі людей різних поколінь. Спомини могилян, інтерв’ю творять живий літопис подій, які яскраво проілюстровано старовинними світлинами, історичними документами.

«Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська» (автори - О.Ю. Слонєвський, О. М. Мороз)

Олександр Юлійович Слонєвський народився в 1956 році у Дніпродзержинську. У 1993 році був названий кращим журналістом Дніпродзержинська за цикл статей про історичну частину міста. Він є одним із найсерйозніших дослідників історії Дніпродзержинська, який є волонтером та натхненно вивчає складні періоди в житті міста. Не будучи істориком за освітою, він став одним із найкращих дніпродзержинських істориків не лише сучасності, але й за всю історію буття Кам’янського.

Останні роки характеризуються сплеском інтересу до історії взагалі та історії Кам'янського-Дніпродзержинська зокрема. І це не може не радувати. З'являються нові і нові роботи, дослідження, які уточнюють хронологію, закривають білі плями в біографії рідного міста, дають якісну переоцінку багатьох подій, виводять на авансцену забутих або невідомих персоналій, які, проте, свого часу займали гідне місце і відігравали визначну роль в житті Кам'янського-Дніпродзержинська.

Книга «Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська» становить собою збірку нових фактів та новел з історії міста, поданих у хронологічній послідовності, є кропітким стиранням білих плям на полотні подій, що канули в Лету, реставрацією картини минулих часів. 

Джерелом для створення книги послужили публікації місцевих газет дореволюційного періоду і періоду окупації. І це - особливо цікаво, адже подібні джерела про місто були практично повністю знищені (вивезені) у військовий і післявоєнний періоди.

Присвячена книга 270-річчю міста Кам’янське та його людям.

«Катеринославські дворяни» Заруба Віктор

Ві́ктор Микола́йович Зару́ба — український історик. Доктор історичних наук з 2004 та професор з 2005. Фахівець в галузі історії українського козацтва, української історіографії кінця XIX – першої третини XX ст. та генеалогії українських еліт. Багато зі своїх праць друкував саме в видавництві «Ліра». Ось декілька з них: «Українська метрика / Студії з історії України. Книга третя.», «Наталівка – село на Україні. Історичні нариси», «Чигиринські походи. Хроніка подій російсько-турецької війни 1677 – 1678 рр.» та інші.

Порівняно з попередніми двома книгами цієї ж тематики й того ж напрямку, «Дворяни Катеринославської губернії» (2016) та «Родоводи катеринославських дворян» (2017) вона є значно розширеним (до 1000 сторінок щільного тексту) виданням, доповненим новими документами, з внесеними змінами, доповненнями та виправленнями знайдених у попередніх виданнях неточностей та похибок. Окрім того у книжці представлено 74 генеалогічні таблиці найбільш відомих та свого часу заслужених дворянських родин, в яких вказано їхні генеалогічні розгалуження та генетичні зв'язки.

Багато хто недооцінює досвід минулих років, але саме від нього потрібно відштовхуватися. В історії можна черпати силу і натхнення. Для людини властиво шукати причинно-наслідкові зв'язки або ж знаходити відповіді на питання. У цьому допоможе історія народу. Слов'яни повинні шанувати своє «коріння», щоб зміцнювати духовність і віру в краще. В іншому випадку скоро від національної приналежності та державності не залишиться і сліду.

Владислава Жмур